ВИЗНАЧЕННЯ МУТАГЕННИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТИЛОРОНУ — АКТИВНОГО ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ІНГРЕДІЄНТУ АМІКСИНУ, В МІКРОПЛАНШЕТНОМУ ВАРІАНТІ ТЕСТУ ЕЙМСА
DOI:
https://doi.org/10.18524/2307-4663.2018.1(41).126657Ключові слова:
генні мутації, тест Еймса, тилорон, аміксинАнотація
Мета роботи – виявити можливе індукування генних мутацій за дії тилорону – активного фармацевтичного інгредієнту аміксину. Методи. Здатність тилорону викликати генні мутації оцінювали у тесті Еймса на штамах Salmonella typhimurium ТА 98 (мутації за типом зсуву рамки зчитування) і ТА 100 (точкові мутації типу заміни пар основ). Тилорон використовували у концентраціях 5, 10, 50, 100 та 250 мкг/мл. Як стандартні мутагени застосовували 2-нітрофлуорен для Salmonella typhimurium ТА 98 і азид натрію для Salmonella typhimurium ТА 100 у тестах без метаболічної активації. У тестах з метаболічною активацією як мутаген для обох штамів використовували 2-аміноантрацен. Експерименти проводили без та з використанням метаболічної активації. У роботі використовували тест-набір Muta-ChromoPlate kit, виробництва фірми Biotoxicity, Канада. Результати оцінювали за кількістю лунок з мутованими клітинами, що реєстрували за зміною забарвлення середовища з пурпурного на жовтий. Токсичність тилорону відносно досліджуваних штамів сальмонел оцінювали при тих самих концентраціях. Результати. Одержані дані показали, що за дії стандартних мутагенів відсоток лунок з мутованими клітинами дорівнював 82–91%, у той час, як у негативному контролі він не перевершував 4,2%. За дії тілорону цей показник знаходився у межах 4–16% і був у 3,3–13,0 рази нижчим за мінімальне значення – 52%, яке за протоколом мікропланшетного тесту є свідченням мутагенної активності. За усіх використаних концентрацій тилорон не впливав на ріст обох досліджуваних штамів Salmonella typhimurium. Висновки. Тилорон у межах використаних концентрацій не викликав генних мутацій і не чинив токсичної дії на штами S. typhimurium ТА 98 та ТА 100.
Посилання
Babachenko I. V., Levina A. S., Ushakova G. M., Kopylova A. V. The experience of Amixin® in the treatment of chronic herpes virus infections in sickly children. Childrens Infections. 2012;11(2):34–37. (In Russian)
Butsenko LN, Zholobak NM. Effect of Amyxine, Loramyxine and Their Composites with Yeast RNA on Spontaneous and Induced Mutagenesis in Salmonella typhymurium. Microbiol. Zhurn. 2010;72(4):44–49. (In Russian)
Zholobak N. M. The state and prospects of the modern-day antiviral therapy. Scientific Medical Bulletin. 2016;1(3):89–105. (In Russian)
Ames BN., McCann J, Yamasaki E. Method fоr Detecting Carcinogens and Mutagens with the Salmonella mammalian-microsome mutagenicity test. Mutat. Res. 1975;161:347–364.
Benedict WF, Baker MS, Haroun L, Choi E, Ames BN. Mutagenicity of cancer chemotherapeutic agents in the Salmonella-microsome test. Cancer Res. 1977;37: 2209–2213.
Chandra P, Woltersdorf M, Wright GJ. Tilorone hydrochloride. Ed.: F.E. Hahn, In: Antibiotics V/2, Mechanism of Action of Antieukaryotic and Antiviral Agents. Ed.: F.E. Hahn, Springer, Berlin, 1979:385–413.
Curieux F, Marzin D, Erb F. Study of the genotoxic activity of five chlorinated propanones using the SOS chromotest, the Ames-fluctuation test and the newt micronucleus test. Mutat. Res. 1994;341:1–15.
Giron DJ, Schmidt JH, Pindak FF. Tilorone hydrochloride: Lack of correlation between interferone induction and viral protection Antimicrob. Agents and Chemoterapy. 1972;1(1):78–79.
Guidance for Industry. S2(R1) Genotoxicity Testing and Data Interpretation for Pharmaceuticals Intended for Human Use. June 2012. ICH. 31 р.
Hendry LB, Mahesh VB, Bransome EDJr, Ewing DE. Small molecule intercalation with double stranded DNA: Implications for normal gene regulation and for predicting the biological efficacy and genotoxicity of drugs and other chemicals. Mutat. Res. 2007;623:53–71.
Hoenig V, Préteux F. Hepatic disposition of tilorone hydrochloride in the rat. Xenobiotica. 1977;7(6):339–344.
Johnston M, Stollar В, Torrence P, Witkop B. Structural features of double-stranded polyribonucleotides required for immunological specificity and interferon induction. (antibody to double-stranded RNA/recognition of nucleic acids) PNAS. 1975:72(11):4564–4568.
Mayer G, Kruger R. Tilorone hydrochloride: mode de action. Science. 1970;169:1214–1215.
McCann J, Spingarn NE, Kobori J, Ames BN. Detection of carcinogens as mutagens: bacterial tester strains with R factor plasmids. PNAS. 1975;72(3): 979–983.
Munson AE, Munson JA, Regelson W, Wampler, GL. Effect of Tilorone Hydrochloride and Congeners on Reticuloendothelial System, Tumors, and the Immune Response. Cancer Res. 1972;32(7):1397–1403.
Nishimura T, Okobira T, Kelly AM. et al. DNA binding of tilorone: 1H NMR and calorimetric studies of the intercalation. Biochemistry. 2007;46(27):8156–8163.
Physical Methods for Microorganisms Detection / Ed.: Wilfred H. Nelson. CRC Press Inc., 1991:155 p.
Rempola B, Demkowicz-Dobrzafiski K, Fikus M. Genotoxicity assessment of low-molecular weight interferon inducers by the SOS Chromotest. Mutat. Res. 1986;172:Р. 47–50.
Sturm J, Srieber L Daune M. Binding of ligands to a one-dimensional heterogeneous lattice II. Intercalation of tilorone with DNA and polynucleotide. Biopolymers. 1981;20:765–782.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Мікробіологія і біотехнологія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автор передає журналу (університету) на безоплатній основі невиключні права на використання статті (на весь строк дії авторського права починаючи з моменту публікації, розміщення статті на веб-сторінці журналу, в репозитарії відкритого доступу) без одержання прибутку; на відтворення статті чи її частин в електронній формі (включаючи цифрову); виготовлення ії електронних копій для постійного архівного зберігання; виготовлення електронних копій статті для некомерційного розповсюдження; внесення статті до бази даних репозитарію; надання електронних копій статті в доступі мережі інтернет.
Автор гарантує, що у статті не використовувалися статті або авторські права, які належать третім особам; гарантує, що на момент розміщення статті на веб-сторінці, в репозитарії ОНУ лише йому належать виключні майнові права на статтю, що розміщується; майнові права на статтю ні повністю, ні в частині нікому не передано (не відчуджено), майнові права на статтю ні повністю, ні в частині не є предметом застави, судового спору або претензій з боку третіх осіб.
Автор зберігає за собою право використовувати самостійно чи передавати права на використання статті третім особам.
Автор надає журналу право на використання статті такими способами:
переробляти, адаптувати або іншим чином змінювати її за погодженням з автором; перекладати статтю у випадку, коли стаття викладена мовою іншою, ніж мова, якою передбачена публікація у виданні. Якщо журнал виявить бажання використовувати статтю іншими способами: перекладати, розміщувати повністю або частково у мережі інтернет, публікувати статтю в інших, в тому числі іноземних виданнях, включати статтю як складову частину до інших збірників, антологій, енциклопедій тощо, умови оформлюються додатковою угодою.
Автор підтверджує, що він є автором (співавтором) цієї статті; авторські права на дану статтю не передані іншому видавцю; дана стаття не була раніше опублікована у будь-якому іншому виданні до публікації її журналом.
Публікація праць в Журналі здійснюється на некомерційній основі. Комісійна плата за оформлення статті не стягується.
