ВИЗНАЧЕННЯ МУТАГЕННИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТИЛОРОНУ — АКТИВНОГО ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ІНГРЕДІЄНТУ АМІКСИНУ, В МІКРОПЛАНШЕТНОМУ ВАРІАНТІ ТЕСТУ ЕЙМСА

Т. О. Філіпова, М. Б. Галкін, М. Я. Головенко

Анотація


Мета роботи – виявити можливе індукування генних мутацій за дії тилорону – активного фармацевтичного інгредієнту аміксину. Методи. Здатність тилорону викликати генні мутації оцінювали у тесті Еймса на штамах Salmonella typhimurium ТА 98 (мутації за типом зсуву рамки зчитування) і ТА 100 (точкові мутації типу заміни пар основ). Тилорон використовували у концентраціях 5, 10, 50, 100 та 250 мкг/мл. Як стандартні мутагени застосовували 2-нітрофлуорен для Salmonella typhimurium ТА 98 і азид натрію для Salmonella typhimurium ТА 100 у тестах без метаболічної активації. У тестах з метаболічною активацією як мутаген для обох штамів використовували 2-аміноантрацен. Експерименти проводили без та з використанням метаболічної активації. У роботі використовували тест-набір Muta-ChromoPlate kit, виробництва фірми Biotoxicity, Канада. Результати оцінювали за кількістю лунок з мутованими клітинами, що реєстрували за зміною забарвлення середовища з пурпурного на жовтий. Токсичність тилорону відносно досліджуваних штамів сальмонел оцінювали при тих самих концентраціях. Результати. Одержані дані показали, що за дії стандартних мутагенів відсоток лунок з мутованими клітинами дорівнював 82–91%, у той час, як у негативному контролі він не перевершував 4,2%. За дії тілорону цей показник знаходився у межах 4–16% і був у 3,3–13,0 рази нижчим за мінімальне значення – 52%, яке за протоколом мікропланшетного тесту є свідченням мутагенної активності. За усіх використаних концентрацій тилорон не впливав на ріст обох досліджуваних штамів Salmonella typhimurium. Висновки. Тилорон у межах використаних концентрацій не викликав генних мутацій і не чинив токсичної дії на штами S. typhimurium ТА 98 та ТА 100. 


Ключові слова


генні мутації; тест Еймса; тилорон; аміксин

Повний текст:

PDF

Посилання


Babachenko I. V., Levina A. S., Ushakova G. M., Kopylova A. V. The experience of Amixin® in the treatment of chronic herpes virus infections in sickly children. Childrens Infections. 2012;11(2):34–37. (In Russian)

Butsenko LN, Zholobak NM. Effect of Amyxine, Loramyxine and Their Composites with Yeast RNA on Spontaneous and Induced Mutagenesis in Salmonella typhymurium. Microbiol. Zhurn. 2010;72(4):44–49. (In Russian)

Zholobak N. M. The state and prospects of the modern-day antiviral therapy. Scientific Medical Bulletin. 2016;1(3):89–105. (In Russian)

Ames BN., McCann J, Yamasaki E. Method fоr Detecting Carcinogens and Mutagens with the Salmonella mammalian-microsome mutagenicity test. Mutat. Res. 1975;161:347–364.

Benedict WF, Baker MS, Haroun L, Choi E, Ames BN. Mutagenicity of cancer chemotherapeutic agents in the Salmonella-microsome test. Cancer Res. 1977;37: 2209–2213.

Chandra P, Woltersdorf M, Wright GJ. Tilorone hydrochloride. Ed.: F.E. Hahn, In: Antibiotics V/2, Mechanism of Action of Antieukaryotic and Antiviral Agents. Ed.: F.E. Hahn, Springer, Berlin, 1979:385–413.

Curieux F, Marzin D, Erb F. Study of the genotoxic activity of five chlorinated propanones using the SOS chromotest, the Ames-fluctuation test and the newt micronucleus test. Mutat. Res. 1994;341:1–15.

Giron DJ, Schmidt JH, Pindak FF. Tilorone hydrochloride: Lack of correlation between interferone induction and viral protection Antimicrob. Agents and Chemoterapy. 1972;1(1):78–79.

Guidance for Industry. S2(R1) Genotoxicity Testing and Data Interpretation for Pharmaceuticals Intended for Human Use. June 2012. ICH. 31 р.

Hendry LB, Mahesh VB, Bransome EDJr, Ewing DE. Small molecule intercalation with double stranded DNA: Implications for normal gene regulation and for predicting the biological efficacy and genotoxicity of drugs and other chemicals. Mutat. Res. 2007;623:53–71.

Hoenig V, Préteux F. Hepatic disposition of tilorone hydrochloride in the rat. Xenobiotica. 1977;7(6):339–344.

Johnston M, Stollar В, Torrence P, Witkop B. Structural features of double-stranded polyribonucleotides required for immunological specificity and interferon induction. (antibody to double-stranded RNA/recognition of nucleic acids) PNAS. 1975:72(11):4564–4568.

Mayer G, Kruger R. Tilorone hydrochloride: mode de action. Science. 1970;169:1214–1215.

McCann J, Spingarn NE, Kobori J, Ames BN. Detection of carcinogens as mutagens: bacterial tester strains with R factor plasmids. PNAS. 1975;72(3): 979–983.

Munson AE, Munson JA, Regelson W, Wampler, GL. Effect of Tilorone Hydrochloride and Congeners on Reticuloendothelial System, Tumors, and the Immune Response. Cancer Res. 1972;32(7):1397–1403.

Nishimura T, Okobira T, Kelly AM. et al. DNA binding of tilorone: 1H NMR and calorimetric studies of the intercalation. Biochemistry. 2007;46(27):8156–8163.

Physical Methods for Microorganisms Detection / Ed.: Wilfred H. Nelson. CRC Press Inc., 1991:155 p.

Rempola B, Demkowicz-Dobrzafiski K, Fikus M. Genotoxicity assessment of low-molecular weight interferon inducers by the SOS Chromotest. Mutat. Res. 1986;172:Р. 47–50.

Sturm J, Srieber L Daune M. Binding of ligands to a one-dimensional heterogeneous lattice II. Intercalation of tilorone with DNA and polynucleotide. Biopolymers. 1981;20:765–782.


Пристатейна бібліографія ГОСТ


Бабаченко И. В., Левина А. С., Ушакова Г. М., Копылова А. В. Опыт применения Амиксина® в комплексной терапии хронических герпесвирусных инфекций у часто болеющих детей // Детские инфекции. – 2012. – Т. 11, № 2. – С. 34–37.

Буценко Л. Н., Жолобак Н. М. Влияние амиксина, лорамиксина и их композитов с дрожжевой РНК на спонтанный и индуцированный мутагенез у Salmonella typhymurium // Мікробіол. журн. – 2010. – Т. 72, № 4. – C. 44–49.

Жолобак Н. М. Состояние и перспективы современной противовирусной терапии // Научный медицинский вестник. – 2016. – № 1(3). – С. 89–105.

Ames B. N., McCann J., Yamasaki E. Method fоr Detecting Carcinogens and Mutagens with the Salmonella mammalian-microsome mutagenicity test // Mutat. Res. – 1975. – V. 161. – P. 347–364.

Benedict W. F., Baker M. S., Haroun L., Choi E., Ames B. N. Mutagenicity of cancer chemotherapeutic agents in the Salmonella-microsome test // Cancer Res. –1977. – V. 37. – P. 2209–2213.

Chandra P., Woltersdorf M., Wright G. J. Tilorone hydrochloride. Ed.: F.E. Hahn, In: Antibiotics V/2, Mechanism of Action of Antieukaryotic and Antiviral Agents. Ed.: F.E. Hahn, Springer, Berlin. 1979, P. 385–413.

Curieux F., Marzin D., Erb F. Study of the genotoxic activity of five chlorinated propanones using the SOS chromotest, the Ames-fluctuation test and the newt micronucleus test // Mutat. Res. – 1994. – V. 341. – P. 1–15.

Giron D. J., Schmidt J. H., Pindak F. F. Tilorone hydrochloride: Lack of correlation between interferone induction and viral protection // Antimicrob. Agents and Chemoterapy. – 1972. – V. 1, № 1. – P. 78–79.

Guidance for Industry. S2(R1) Genotoxicity Testing and Data Interpretation for Pharmaceuticals Intended for Human Use. June 2012. ICH. 31 р.

Hendry L. B., Mahesh V. B., Bransome E. D. Jr., Ewing D. E. Small molecule intercalation with double stranded DNA: Implications for normal gene regulation and for predicting the biological efficacy and genotoxicity of drugs and other chemicals // Mutat. Res. – 2007. – V. 623. – P. 53–71.

Hoenig V, Préteux F. Hepatic disposition of tilorone hydrochloride in the rat // Xenobiotica. – 1977. – V. 7(6). – Р. 339–344.

Johnston M., Stollar В, Torrence P., Witkop B. Structural features of double-stranded polyribonucleotides required for immunological specificity and interferon induction. (antibody to double-stranded RNA/recognition of nucleic acids) // PNAS. – 1975. – V. 72, No. 11. – P. 4564–4568.

Mayer G., Kruger R. Tilorone hydrochloride: mode de action // Science. – 1970. – V. 169. – P. 1214–1215.

McCann J., Spingarn N. E., Kobori J., Ames B. N. Detection of carcinogens as mutagens: bacterial tester strains with R factor plasmids // PNAS. – 1975. – 72, № 3. – P. 979–983.

Munson A. E., Munson J. A., Regelson W., Wampler, G. L. Effect of Tilorone Hydrochloride and Congeners on Reticuloendothelial System, Tumors, and the Immune Response // Cancer Res. – 1972. – V. 32, № 7. – P. 1397–1403.

Nishimura T., Okobira T., Kelly A. M. et al. DNA binding of tilorone: 1H NMR and calorimetric studies of the intercalation // Biochemistry. – 2007. – V. 46, №. 27. – Р. 8156–8163.

Physical Methods for Microorganisms Detection / Ed.: Wilfred H. Nelson. CRC Press Inc. 1991, 155 p.

Rempola B., Demkowicz-Dobrzafiski K., Fikus M. Genotoxicity assessment of low-molecular weight interferon inducers by the SOS Chromotest // Mutat. Res. – 1986. – V. 172. – Р. 47–50.

Sturm J., Srieber L., Daune M. Binding of ligands to a one-dimensional heterogeneous lattice II. Intercalation of tilorone with DNA and polynucleotide // Biopolymers. – 1981. – V. 20. – P. 765–782.





DOI: https://doi.org/10.18524/2307-4663.2018.1(41).126657

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

ISSN 2076-0558 (Print); 2307-4663 (Online)