DOI: https://doi.org/10.18524/2307-4663.2020.1(48).198512

АНАЛІЗ КОМПОНЕНТІВ ТАБЛЕТКОВИХ СУМІШЕЙ З ІММОБІЛІЗОВАНИМ ЛІЗОЦИМОМ

С. С. Декіна, І. І. Романовська, О. В. Севастьянов, Г. В. Мальцев

Анотація


Мета. Дослідження впливу компонентів таблеткових сумішей з іммобілізованим лізоцимом на визначення вмісту діючих речовин при створенні біологічно активної добавки. Методи. Гідролітичну активність лізоциму визначали спектрофотометрично, використовуючи як субстрат клітини Micrococcus lysodeikticus 2665. Вміст білка визначали за методом Лоурі в модифікації Хартрі, кверцетину – із застосуванням хлориду цирконію (IV), біглюконат хлоргексидину – за реакцією з α-нафтолом і хроматомас-спектометрично. Таблеткові суміші з іммобілізованим лізоцимом отримували за технологією вологого гранулювання. Результати. З використанням методів спектрофотометрії кількісно визначені кверцетин і лізоцим у складі таблетованих сумішей. Показано, що хлоргексидину біглюконат визначається кількісно за відсутності інших компонентів, тоді як додавання інших складових ускладнюють його кількісний аналіз. Так, в присутності лізоциму визначається 80,22% аналіту, кверцетину – 90,52%, маніту – 89,82%, лактози – 30,87%, сахарози – 40,97%, полівінілпіролідону – 91,34%, цитрату кальцію – 52,99%. Висновки. Показано, що лізоцим і кверцетин кількісно визначаються в багатокомпонентних таблеткових сумішах з іммобілізованим ензимом. Виявлено, що лізоцим, кверцетин, маніт, полівінілпіролідон, сахароза і лактоза заважають кількісному визначенню хлоргексидину біглюконата методами спектрофотометрії і хроматомас-спектрометрії як в однофакторному, так і в багатофакторному експерименті.

Ключові слова


лізоцим; кверцетин; хлоргексидину біглюконат; методи визначення; таблеткові суміші

Повний текст:

PDF

Посилання


Georgievsky VP, Komissarenko NF, Dmitruk SE. Biologically active substances of medicinal plants. Novosibirsk: Science, 1990. 144p. [in Russian].

Dmitrienko SG, Kudrinskaya VA, Apyari VV. Methods of isolation, concentration and determination of quercetin. Zh. analyte. chemistry. 2012; 67(4): 340- 353. [in Russian].

KartsovaLA, AlekseevaAV. Chromatographic аnd electrophoretic methods for the determination of polyphenolic compounds. Zh. analyte. chemistry. 2008; 63(11): 1126-1136. [in Russian].

Korenman IM. Photometric analysis: Methods for determination of organic compounds M.: Book on Demand, 2014. 339 p.[in Russian].

Lapach SN, Chubenko AV, Babich PN. Statistical methods in biomedical research using Excel. K.: Morion, 2000. 320 p.[in Russian].

Reshetov IV, Yudanova TN, Matorin OV. A film coating containing chlorhexidine and lysozyme for the treatment of wounds. Chemical and Pharmaceutical Journal. 2004; 38(7): 41-43.[in Russian].

Romanovsʹka II, Dekina SS, Sevastʹyanov OV, Rohozha YO. Tablet mixtures containing immobilized lysozyme and quercetin: production, properties. Medychna ta klinichna khimiya. 2017; 19(2): 19-24. [in Ukrainian].

Pharmaceutical and biomedical aspects of drugs: 2 t. Ed. Pertsev IM. Kharkov: UkrFA, 1999. I.1. 461 p.[in Russian].

Grimaldi FS, White CE. Quercetin as colorimetric reagent for determination of zirconium. Analytical Chemistry. 1953; 25(12): 1886-1890.

Formica JV, Regelson W. Review of the biology of quercetin and related bioflavonoids. Food and chemical toxicology. 1995; 33(12): 1061-1080.

Hartree EF. Determination of protein: a modification of the Lowry method, that gives a linear photometric response. Analytical Biochemistry. 1972; 48(2): 422-427.

Kusaka Y, Aoki M. Colorimetric determination of chlorhexidine. Yakuzaigaku. 1966; 26(1): 58.

Shikiba Y, Ogura H, Yamazaki Y. Quantitative analysis of flavonoids. Journal of pharmaceutical sciences.1968; 57(4): 705-706.

Shugar D. The measurement of lysozyme activity and the ultra-violet inactivation of lysozyme. Biochimica et biophysica acta. 1952; 8: 302-309.


Пристатейна бібліографія ГОСТ


Георгиевский В. П., Комиссаренко Н.Ф., Дмитрук С.Е. Биологически активные вещества лекарственных растений. – Новосибирск: Наука, 1990. – 144 с.

Дмитриенко С.Г., Кудринская В.А., АпяриВ.В. Методы выделения, концентрирования и определения кверцетина // Журн. аналит. химии. – 2012. – Т. 67, №. 4. – С. 340–353.

КарцоваЛ.А., Алексеева А.В. Хроматографические и электрофоретические методы определения полифенольных соединений // Журн. аналит. химии. – 2008. – Т. 63. – №. 11. – С. 1126–1136.

 Коренман И.М. Фотометрический анализ. Методы определения органических соединений. – М.: Книга по требованию, 2014. – 339 с.

Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel. – К.:Морион, 2000. – 320 с.

Решетов И.В., Юданова Т.Н., МаторинО.В. Пленочное покрытие, содержащее хлоргексидин и лизоцим, для лечения ран //Химико-фармацевтический журнал. – 2004. – Т. 38, №. 7. – С. 41–43.

Романовська І.І., Декіна С.С., Севастьянов О.В., Рогожа Є.О. Таблеткові суміші, що містять іммобілізований лізоцим і кверцетин: отримання, властивості // Медична та клінічна хімія. – 2017. – Т. 19, № 2. – С. 19–24.

Фармацевтические и медико-биологические аспекты лекарств: В 2 т./ Под ред. Перцев И.М. – Харьков: УкрФА, 1999. – Т. 1. – 461 с.

Grimaldi F.S., White C.E. Quercetin as colorimetric reagent for determination of zirconium //Analytical Chemistry. – 1953. – Т. 25, №. 12. – С. 1886–1890.

Formica J.V., Regelson W. Review of the biology of quercetin and related bioflavonoids //Food and chemical toxicology. – 1995. – Т. 33, № 12. – С. 1061– 1080.

 Hartree E.F. Determination of protein: a modification of the Lowry method, that gives a linear photometric response // Analytical Biochemistry – 1972. – V. 48, № 2. – P. 422–427.

Kusaka Y., Aoki M. Colorimetric determination of chlorhexidine // Yakuzaigaku. 1966. – Vol. 26, № 1. – P. 58.

Shikiba Y., Ogura H., Yamazaki Y. Quantitative analysis of flavonoids. // Journal of pharmaceutical sciences. – 1968. – Vol. 57, № 4. – P. 705–706.

Shugar D. The measurement of lysozyme activity and the ultra-violet inactivation of lysozyme // Biochimica et biophysica acta. – 1952. – Vol. 8. – P. 302– 309.





Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

ISSN 2076-0558 (Print); 2307-4663 (Online)

DOI 10.18524/2307-4663