ПОРІВНЯННЯ ВМІСТУ СИДЕРОФОРІВ У БАКТЕРІЙ, ВИДІЛЕНИХ З ЧОРНОМОРСЬКИХ МІДІЙ

Автор(и)

  • С. А. Мартиненко Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Україна
  • М. О. Фіногенова Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Україна
  • А. С. Семенець Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Україна
  • М. Б. Галкін Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2307-4663.2023.3(59).287367

Ключові слова:

сидерофори, морські бактерії, Pseudomonas, синтез, ко-культивування

Анотація

Мета. Дослідження було проведене для визначення здатності продукувати сидерофори штамами Pseudomonas aeruginosa та Bacillus sp. виділеними із чорноморських мідій та для вивчення особливостей їх синтезу при моно- та ко-культивуванні у досліджуваних штамів. Матеріали та методи. В дослідженні було використано 4 штами Pseudomonas aeruginosa та два штами Bacillus sp. Проводилось моно- та ко-культивування цих штамів на середовищі LB. Для визначення кількості синтезованих сидерофорів використали CAS (chrome azurol S) метод, вимірювання проводилося в спектрофотометрі SmartSpec Plus при 630 нм. Висновки. Дослідження показало, що морські штами P. aeruginosa продукують більше сидерофорів, ніж морські штами Bacillus sp. При монокультивуванні найбільшу кількість сидерофорів був здатний продукувати штам P. aeruginosa М1 із значенням SU (siderophores units) 65 ± 4 %, а найменшу – штам B. atrophaeus МН4 із значенням SU 21 ± 1%. Ко-культивування забезпечує збільшення продукції сидерофорів у кожного штаму, що є результатом особливої взаємодії між різними мікроорганізмами. Й через це комбінація B. subtilis MC3 + P. aeruginosa M1 продемонструвала найвищий вміст сидерофорів із значенням SU 81 ± 6%, найменший – комбінація B. atrophaeus МН4 + P. aeruginosa M3 із значенням SU 41 ± 4%. Результати показали, що ко-культивування є корисним методом для отримання більшого вмісту сидерофорів у вже відомих штамів.

Посилання

Arora NK, Verma M. Modified microplate method for rapid and efficient estimation of siderophores produced by bacteria. 3 Biotech. 2017;7(6):381.

Bailey D, Alexander E, Rice MR. Structural and functional delineation of aerobactin biosynthesis in hypervirulent Klebsiella pneumoniae. Journal of Biological Chemistry. 2018;293(20):7841–7852.

Chen J, Guo Y, Lu Y. Chemistry and biology of siderophores from marine microbes. Marine Drugs. 2019;17(10):562–590.

Chen R, Wong HL, Kindler GS, MacLeod FI, Ferrari BC. Discovery of an abundance of biosynthet-ic gene clusters in shark bay microbial mats. Frontiers in Microbiology. 2020;11:1950.

Hider RC, Kong X. Chemistry and biology of siderophores. The Royal Society of Chemistry. 2010;27(5):637–657.

Himpsl S, Mobley H. Siderophore detection using chrome azurol S and cross-feeding assays. Meth-ods in Molecular Biology. 2019;2021:97–108.

Johnstone TC, Nolan EM. Beyond iron: non-classical biological functions of bacterial siderophores. Dalton Transactions. 2015;44(14):6320–6339.

Krewulak KD, Vogel HJ. Structural biology of bacterial iron uptake. Biochem. Biophys. Acta – Biomembranes. 2008;1778(9):1781–1804.

Marmann A, Aly A, Lin W. Co-cultivation – a powerful emerging tool for enhancing the chemical diversity of microorganisms. Marine Drugs. 2014;12(2):1043–1065.

Sah S, Singh R. Siderophores: structural and functional characterization ‒ a comprehensive review. Agriculture (Poľnohospodárstvo). 2015;61(3):97–114.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-12-20

Номер

Розділ

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ПРАЦІ