ВПЛИВ ФТОРХІНОЛОНІВ НА БІОПЛІВКИ STAPHYLOCOCCUS EPIDERMIDIS

Автор(и)

  • О. І. Сідашенко Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
  • Т. М. Шевченко Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
  • О. С. Воронкова Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
  • О. А. Сірокваша Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
  • А. І. Вінніков Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2307-4663.2014.3(27).48295

Ключові слова:

Staphylococcus еpidermidis, біоплівка, офлоксацин, левофлоксацин, пригнічувальна концентрація

Анотація

Мета. Вивчити вплив офлоксацину та левофлоксацину на сформовані біоплівки бактерій клінічних штамів Staphylococcus epidermidis. Методи. Стійкість до антибіотиків визначали методом дисків з фторхінолонами різних поколінь: налідиксова кислота, піпемідинова кислота, ципрофлоксацин, офлоксацин, норфлоксацин, левофлоксацин, спарфлоксацин. Формування біоплівки стафілококами моделювали мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) антибіотиків для планктонної культури, які визначали методом серійних розведень. Формування біоплівки стафілококами моделювали у імунологічних лункових планшетах. Результати. Показано, що офлоксацин у концентрації, що у 100 разів перевищує МПК для формування біоплівки, зменшує сумарну кількість бактерій 24 годинної біоплівки більше ніж у 40000 разів, а 48 годинної – у 31000 разів, при застосуванні такої ж концентрації левофлоксацину при внесенні до 24 годинної біоплівки – у 9100 разів, до 48 годинної біоплівки – у 7400 разів. Висновок. Офлоксацин у концентрації, яка перевищує у 100 разів МПК для формування біоплівки у 4,5 та 4,2 рази більш ефективний відносно 24 годинної та 48 годинної біоплівки відповідно порівняно з аналогічною концентрацією левофлоксацину.

Посилання

Афиногенова А. Г., Даровская Е. Н. Микробные биопленки ран: состояние вопроса // Травматология и ортопедия России. – 2011. – Т. 61, № 3. – С. 119–125.

Гостев В.В., Сидоренко С.В. Бактериальные биопленки и инфекции // Журнал инфектологии. – 2010. – Т. 2, № 3. – С. 4–15.

Маянский А.Н., Чеботарь И.В. Стафилококковые биопленки: структура, регуляция, отторжение // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. – 2011. – № 1. – С. 101–108.

Николаев Ю.А., Плакунов В.К. Биопленка — «город микробов» или аналог многоклеточного организма? // Микробиология. – 2007. – Т. 76, № 2. – С. 149–163.

Наказ МОЗ України № 167 від 05.04.2007 «Про затвердження методичних вказівок щодо визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів». – К: МОЗ України, 2007. – 63 с.

Сідашенко О.І., Воронкова О.С., Сірокваша О.А., Вінніков А.І. Чутливість до антибіотиків планктонних та біоплівкових культур Staphylococcus epidermidis // Мікробіологія та біотехнологія. – 2014. – Т. 25, № 1. – С. 63–71.

Смирнова Т.А., Диденко Л.В., Азизбекян Р.Р., Романова Ю.М. Структурно-функциональная характеристика бактериальных биопленок // Микробиология. – 2010.– Т. 79, № 4. – С. 435–446.

Тец В.В. Бактериальные сообщества. Клеточные сообщества. СПб.: Изд‑во СПб ГМУ. – 1998. – С. 73.

Тец В.В. Микроорганизмы и антибиотики. Инфекции кожи, мягких тканей, костей и суставов. СПб.: КЛЕ-Т. – 2006. – С. 128.

Тец Г.В., Артеменко Н.К., Заславская Н.В., Тец В.В. Особенности совместного действия левофлоксацина и ДНКазы на биопленки возбудителей урогенитальных инфекций // Урология. – 2012. – № 1. – С. 21–24.

Тец В.В., Кнорринг Г.Ю., Артеменко Н.К., Заславская Н.В., К.Л. Артеменко Влияние экзогенных протеолитических ферментов на бактерии // Антибиотики и химиотерапия. – 2004. – № 12 – С. 9–13.

Чеботарь И.В. Таланин Е.А., Кончакова Е.Д. Новый метод количества учета кокков в надклеточных образованиях – кластерах и биопленке // Стоматология, травматология, микробиология. – 2010.– № 3 – С. 14–17.

Чернявский В.И. Бактериальные биопленки и инфекции (лекции). // Анналы мечниковского института. – 2013. – № 1. – С. 86–90.

Cirioni O. RNAIII-inhibiting peptide significantly reduces bacterial load and enhances the effect of antibiotics in the treatment of central venous catheter-associated Staphylococcus aureus infections // J. of Inf. Dis. – 2006. – № 193. – P. 180–186.

Pace J.L., Rupp M.E., Finch R.G. Biofilms, infection, and antimicrobial therapy // Boca Raton: Taylor & Francis Group. – 2006. – P. 495.

##submission.downloads##

Опубліковано

2014-09-15

Номер

Розділ

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ПРАЦІ